Гордість Київської гімназії східних мов №1- наші випускники. Вони успішні, талановиті, багатогранні, та головне – вони справжні патріоти України. Сьогодні ми раді представити поезію випускника гімназії Ярослава Каюка, учасника поетичного марафону «Наші музи не мовчать! Разом до Перемоги!», організованого Національним музеєм літератури України.
«Мене звати Ярослав Каюк, мені 19 років. Народився я в Києві, де закінчив Гімназію східних мов №1 із золотою медаллю. Нині навчаюся на хірурга в Чехії. Після початку повномасштабної війни працював тут у гуманітарних пунктах, був у школі вихователем для українських діток, допомагаю біженцям з перекладами та порадами щодо проживання. Вся моя родина перебуває в Україні, є родичі на фронті. Захоплююся класичною музикою та українською поезією, пишу вірші з 16 років. За можливості доповнюю та створюю статті у Вікіпедії про українських літераторів, співпрацюю з письменницею Тетяною Лебединською (нещодавно упорядкував книгу про її батька, поета Миколу Шпака), готую матеріали про Роліт. Крім цього граю на синтезаторі, люблю мандрувати й плавати. Мрію (про велике) про нашу Перемогу і (про маленьке) видати збірку своїх творів».
***
БАТЬКІВЩИНІ
Батьківщино моя неозора,
Буде завжди у грудях моїх
Шум ланів твого буйного моря
І дібров життєрадісний сміх!..
Буде в серці повік пломеніти
Кожен пагорб твій, діл чи укіс –
Всі місця, млою згадок повиті,
Де у згоді я радісно ріс.
Несказанно люблю твої шири,
Їхню світлу розкішну красу,
Тож її гордовито і щиро
У рядках своїх людям несу.
Ти буваєш ласкава і грізна,
У тобі щастя й туга удвох, –
О моя розмаїта Вітчизно,
Мамо вічних розрад і тривог!..
Скільки йшла ти разів за свободу
На криваву, примушену прю!..
Я за долю тебе та народу
І думками, й ділами горю.
Хай біснуються бурі щосили
Та лукавці вороже ревуть –
Під твоїм нескоримим вітрилом
Рине шлях у яскраву майбуть.
Не потрібна мені ні чужина,
Ні засіяний благами рай,
Як у світі цвіте Україна –
До сконання укоханий край!
***
ВЕСНА Й ВІЙНА
Весна на ширах України:
В містах, долинах і на фронті…
Злилась з війною воєдино,
Мов персть і синь на горизонті.
Бринять завзято і чуттєво
Кругом пташки й вітри дуетом…
І вторять їм шаленим ревом
З-за хмар ненависні ракети.
Тепло вже йде в сади вишневі,
Поля у вирвах гоять трави…
Та б’є невпинно, мов у мреві,
З гармат збіговисько лукавих.
Весна й війна, життя і згуба –
Стежа до світла через хащі.
І все ж усім пора ця люба,
Бо шле снагу та віру в краще.
***
КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА…
Коли закінчиться війна,
Тебе шукатиму в садах.
Повисне безгомінь сумна
На обездолених шляхах.
Повільно піду в сіру даль,
Проміння гратиме крізь дим.
В душі моїй бринить печаль,
Як бачу вирвища від мін.
Згадаю погляд твій ясний –
Мене не раз він бадьорив.
Засяє вишень цвіт густий
Поміж розбомблених домів.
З думок позбудуся тривог:
Нести не можу їх один.
Іще зустрінемось удвох
У колі квітів та руїн.
***
РОЗСТРІЛЯЛИ ЇХ КАТИ…
Пам’яті двох юнаків-партизанів,
розстріляних рашистами в Бердянську.
Розстріляли їх кати
У сирих підвалах,
Двох повстанців молодих,
Що за правду стали.
Їм би жить іще і жить:
Юнаки ж бо, діти.
Зріти б сонячну блакить,
Мріяти, любити…
Та вони обрали шлях
Битви за свободу –
Буде подвиг цей в серцях
Вдячного народу!..
Не поринуть в забуття
Ті, хто в пору грізну
Піднесли своє життя
На олтар Вітчизни.
***
ГЕРОЮ СЛАВА!..
Пам’яті воїна, розстріляного рашистами.
Він втрапив ворогу в лабети
В боях за дні весни урочі.
Та не злякався зла клевретів
І мужньо глянув смерті в очі.
Останню стиснувши цигарку,
Лиш мовив: «Слава Україні!..»
І злива куль рвонула шпарко
У груди сина Батьківщини.
Зросились кров’ю першоцвіти,
Закпила зграя псів лукава…
А з далі дружно й сумовито
Озвався край: «Герою слава!..»
Ярослав Каюк
#Наші_музи_не_мовчать
#Всесвітній_день_поезії
#Усе_буде_КГСМ1
