Вчора ми провели в останню путь Савченка Михайла Пилиповича… Він пішов у світи 21 червня 2023 року. Наша гімназійна родина, педагогічна й наукова спільнота зазнали великої втрати. Зупинилося серце справжнього патріота України, талановитого педагога, дослідника, науковця, мудрого наставника й чудової Людини. Професійний та життєвий шлях Михайла Пилиповича Савченка є яскравим прикладом самовідданого служіння освіті і науці. За плечима Михайла Пилиповича — півстоліття педагогічної діяльності від молодого педагога-початківця до Заслуженого вчителя України, з них більш ніж 45 років він присвятив служінню Київській гімназії східних мов №1.
Народився Михайло Пилипович 12 квітня 1952 року в селі Крутах (до 1963 р. – село Галиця) Ніжинського району Чернігівської області в родині Пилипа Дмитровича та Софії Макарівни Савченко, нащадків славнозвісного козацького роду Гурчинів (рід матері), що відомий із часів гетьмана Івана Скоропадського (ХVІІ ст.).
Із 1959 по 1969 рік навчався та здобув повну загальну освіту в Крутівській середній школі. Під час навчання Михайло очолював учнівське шкільне історичне товариство, брав активну участь у громадській та туристсько-краєзнавчій роботі, у випусках місцевих радіопередач.
У 1973 році закінчив історичний факультет Ніжинського державного педагогічного інституту імені М. В. Гоголя (нині – Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя). Після проходження археологічної, музейної практики та здобуття кваліфікації вчителя історії й суспільствознавства отримав направлення на педагогічну роботу в Миколаївську область, де працював учителем Березківської середньої загальноосвітньої школи-інтернату Кривоозерського району.
Переїхавши до Києва в 1977 році, Михайло Пилипович розпочав свою педагогічну діяльність на посаді вихователя, вчителя історії Київської гімназії східних мов №1 (на той час – Київської середньої загальноосвітньої школи-інтернату №1 з поглибленим вивченням китайської мови, очолюваної директором Антонюком Павлом Павловичем). Із 1990 року і донині обіймав посаду заступника директора з науково-методичної, навчально-методичної роботи, уміло координуючи й спрямовуючи інноваційну педагогічну діяльність колективу. Був незмінним керівником наукового товариства учнів Київської гімназії східних мов №1 – колективного члена Київської МАН учнівської молоді, нагородженого відзнакою «Золота Сова», організатором та координатором двадцяти Всеукраїнських науково-практичних конференцій «Україна – країни Сходу в ХХІ [ХХ] столітті в діалозі мов, культур, педагогічних систем: ціннісні виміри особистості» за співорганізації з Інститутом педагогіки НАПН України. Савченко М.П. — розробник та відповідальний виконавець всеукраїнського рівня дослідно-експериментальної роботи 2007-2012 рр. та 2012-2019 рр.
Науково-методична робота, інноваційні розробки М.П. Савченка як складник інноваційної діяльності педагогічного колективу здобули високу оцінку на міжнародних виставках «Освіти України. Інноваційні технології навчання» (2006, 2008), «Сучасна освіта в Україні» (2007, 2001, 2017), «Інноватика в сучасній освіті» (2011, 2022) та ін.
Довгі роки Савченко Михайло Пилипович співпрацював із багатьма науковими установами, громадськими організаціями України: з відділами дидактики, навчання іноземних мов, суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки НАПН України, з ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти», з Київським університетом імені Бориса Грінченка, НУБіП України. У 2000-2015рр. організував та очолював Київський міський осередок Всеукраїнської асоціації викладачів історії, громадянознавства та суспільних дисциплін «Нова Доба». Він є автором ряду наукових статей, навчально-методичних посібників, дослідник у царині української історії. Його досвід у вивченні історії Голокосту, актуальних проблем Другої світової війни, проблематики дослідження історії України був представлений на міжнародних конференціях, семінарах у Великобританії, Польщі, Ізраїлі, Нідерландах, Франції, Молдові, Німеччині.
У 2011 році Савченко Михайло Пилипович був делегатом ІІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти.
За сумлінну багаторічну працю мав нагороди та відзнаки: 1984 року нагороджений знаком «Відмінник народної освіти УРСР», 1986 року – орденом Трудової Слави ІІІ ступеня, знаком «Відмінник освіти України» (2002 р.), Почесною грамотою Президії НАПН України (2006 р.), Почесною грамотою Міністерства юстиції України (2006 р.), знаком «К.Д.Ушинський» НАПН України (2011 р.), медаллю «Григорій Сковорода» НАПН України.
У 2004 році Савченку Михайлу Пилиповичу присвоєно звання Заслуженого вчителя України; 2005 року – звання «Почесний миротворець» президією Українського Руху «Педагоги за мир та взаєморозуміння»; 2006 року–почесне звання «Посол Миру» Федерацією Всесвітнього Миру; 2017 року нагороджений щорічною Премією Верховної Ради України педагогічним працівникам.
Він був незмінно з нами в педагогічній, науковій спільноті, ніс свій «філософський оптимізм», потужний талант, невичерпну енергію. Михайло Пилипович жив роботою в гімназії та науковим співробітництвом з колегами, гуртував навколо себе тисячі людей. Із вдячністю згадують його сьогодні покоління учнів, гідних громадян України, що з гордістю несуть звання випускників Київської гімназії східних мов №1 по всьому світу, втілюють у життя мудрість, глибину знань, поради та настанови Учителя-Легенди.
Як підсумок педагогічної та наукової діяльності Людини-світоча нещодавно вийшло друком автобіографічне видання «Савченко Михайло Пилипович. Заслужений вчитель України. Педагог, краєзнавець, дослідник. Анотований бібліографічний покажчик».
Були ще плани, надії, проєкти… Не судилося збутися їм, не дожив Учитель до Перемоги України. Але Михайло Пилипович усім серцем вірив в Україну, в її молоде покоління. Згадуючи його оптимізм, пом’янемо його душу з вірою в Перемогу, із вірою в майбутнє. Вічна Вам пам’ять, дорогий Учителю!
